Ти стала далі, Ніж Пітер, Але ближче, Ніж рідний Київ, Усе, що сказано - Вітер, Пробирає- Холодить Шию, Вивертає Пусті Кишені, І шукає Чогось В волоссі, Париж - Той віддався Сені, А у Бостон Вернулась Осінь. І знімає Вона Квартири, І пише В холодний Відень: "У мене Поламані Крила, А я так Хотіла На південь..." І я жалію Цю жовту Осінь, Бо усі ми Насправді Діти: "Повертайся До мене Назовсім, Чи хоча б На найближче Літо..."