Це добре, що у кожного своє, Життя, пергамент, радості і муки, Свої стрічки, свої пісні та не стає На всіх любові, бо на всіх – розлуки…
Це добре, що у кожного свій час, Хвилини радості, мовчання, сподівання, Секунди гордості, що світ лишив для нас, Століття вірності й роки розчарування…
Це добре, що у кожного свій шлях, Розведені і сплетені дороги, Чужі стежки і кілометри сірих трас, Які вертають нас додому при нагоді…
Це добре, що у кожного життя, Таке не схоже, різне й не зібране В сукупності миnтєвостей буття, У смокінгах, краватках й джинсах рваних…
Це добре, що не разом різні люди, Для кожного у долі крок спіралі, Розжарені вольфрамом і в простуді, Знайомі, близькі і вже зовсім дальні…
Це добре, що у кожного триптих, І кожен молиться своєї серед ночі, Для когось світ у темряві затих, Для когось світ відкрив маленькі очі… М.Г.-Х. 20 вересня, 2012р.