Агов мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ - туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій... Я - ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), але коли до серця входять вірші - прекрасні, наче крила голубів, які тоді надії!..
Отож - на світ, за діло, чарувати! Агов, мої маленькі чортенята!
З риторик і поетик академій - гайда на площу, як на дно ріки! Підслухані у вирі цілоденнім, ті рими - вчителям наперекір (у вчителів, здається, перекір)!
[Або в поля, як на зелену прощу - читати вірші травам і вітрам!... І постарайтесь, я вас дуже прошу, щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій... Хвалу воздавши часові зухвалу, звірят і пастухів благословіть!..
Отож - на світ, за діло, чарувати! Агов, мої маленькі чортенята!