Сіндбадові нащадки із шовків тонких школярок Ваблять грою. Ніч перша – ти Шехиризада. Чорна кава, Панасонік, Ось поєднуються троє. Б’ють білі струми: Диги-ди-бум-бум-бум У твоє відкрите тіло – ти стогнеш, Ти ковтаєш ніч невміло.
У лабіринт кохання входять підлітки сяйливі Їх очі злі, то срібні урила самогубці, Їх волосся в теплій зливі. Магнітофони час накручують, В постелі шелестять тіла, Літають в літії ефимерні відображення, Дівчата, перси, стегна соковиті.
Той лабіринт у небесах У снах, дзвінках, очах, алеях і під’їздах, Жіноче тіло вспомочіле і палке, пахке Звеніле тіло міста. Очиці жовті сфінкса – Сини диявола примружені за нами чатують, А душі палять, І тікають наші душі кажанами.
В кишенях темних попеліють Президенти паперові. Скипають вина, вибухає скло, У парках запах крові. Гвалтівники – коти підступні Зачаїлися з ножами-пазурами. Закохані злітають – Між деревами їх кришталеві храми.