Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, поправиш ружу й посміх Казанови і сам собі накажеш: кроком руш.
Приспів: Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, до кабінету, де – вершина змови. Тебе чекає мрець – очей не мруж. (весь куплет – 2)
Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, Ти, вихопивши револьвер із руж, спрямуй на нього дуло тридюймове.
Приспів
Ти станеш в цю хвилину шестикрилим, а він повільно зсунеться на килим, потягне канделябр і каламар.
Ти скинеш рукавички (щойно з пральні) і, розпізнавши натяки астральні, почуєш, як видзенькує комар.