Осіб жіночої статі запрошуємо на вихід – зникнути у темряві. Цей номер – суто наш, чоловічий. Зрештою, так захотіла природа, саме цю непотрібну стать наділивши здатністю без води гасити жевріючі багаття.
Небо над нами в зірках. Це серпень, серпень. Місто під нами прекрасне, ніби Галактика. Це серпень, серпень. Це багаття, при якому щойно сиділи.
"Це Нью-Йорк, – кажу я. – Приготуватись до бомбардування". Починаємо неводночас, але всі четверо. Струмені перехрещуються, місто під нами сичить і насне цілими кварталами.
"Більше уваги Мангеттену, – кажу я. – Чорний Гарлем і Бронкс не чіпаємо". "З Брукліном і Квінсом покінчено". – доповідає Джон, дещо п’яніший і зосередженіший.
Поваливши Крайслер, Сіґрам та Емпайр Стейт, ми і цілому задоволені операцією. Затягуємо замки на ширіньках, відходимо на базу, в темряву, почуваючись небесними асами.