Зійшла комета, Господи прости! Мов гурт убивць повзе повз нас етапом. Розпущені убори і хвости, запахло спиртом, сіркою і цапом.
Він — той, що креше рогом до камінь, і всюди починається розпуста. І входять назавжди в солодку тінь дівчата, смараґдові, мов капуста.
І б'ється в бубон вогке копито, і замовляння світяться крізь писок під шапкою нічного шапіто, де акробати труться об кларисок, де криють юнок вижовклі діди… Зійшла комета, Господи прости!
Це тіло, цю сполохану клепсидру рятуй мені. Я ждав її завжди, я сам її з вертепів ночі видру і сам її пораню. В кожну п'ядь ввійду, вповзу в ці брами, що розкрились І ярмаркові діти прилетять... І ярмаркові діти прилетять з пекучими надрізами для крилець.