Я накраю тобі Скибку сонного місяця, Я намажу її Медом сонячних днів. Їж, мій брате нічний, Поки братове місце є, Поки сонце ще сонце І кров ще на колір як гріт...
Поки лід не зкував Наші ріки, роки і руки, Поки круки чигають на інших Присядь і поїш... Розливається мед І стікає з духмяної булки, Ти чомусь підставляєш Не долоню а ніж...
Золоті від меду до блиску, Наточене лезо, Золоті від леза руківя, А далі рука. Ти за мить невагомо стаєш Самовпевненим крезом І у везеннях поглядом Губиться ніч у зірках...
Стане місячний промінь Широким нічним коридором, Відхиливши фіранку я вийду І вже не вернусь. Лиш пронизливим протягом З ночі блукатиме довго Неприкаяний в часі і в просторі Місячний блюз... Місячний блюз... Місячний блюз... Неприкаяний в часі і в просторі Місячний блюз...