о, панно інно, панно інно! я — сам. вікно. сніги… сестру я вашу так любив — дитинно, злотоцінно. любив? — давно. цвіли луги… о, панно інно, панно інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно. сніги, сніги, сніги…
я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів. зимовий вечір. тиша. ми. я вам чужий — я знаю. а хтось кричить: ти рідну стрів! і раптом — небо… шепіт гаю… о ні, то очі ваші. — я ридаю. сестра чи ви? — любив…