Наші святочні пориви – палкі та вознеслі, Ніби й не нам волокти цю планиду грузьку. Далі, все далі від нас рибалки і теслі, Тільки предвічні сліди на воді та піску.
Годі рибалити, браття – глибини стемніли: Риба з морів у бляшанки тісні запливла. Наші обійми схололи, обличчя змарніли В холоді надто блискучих будівель зі скла.
Між синтетичних ялинок шукаємо віху: Як розпізнати майбутнє, о куле скляна? Акумулятор для німба – винахід віку, На видноколі – вогнетривка купина.
Щось ми згубили (а може, знайшли) на розпутті, Тут, в епіцентрі іржавих дротів та епох. З тихим благанням дивиться в очі майбутні Наш до ялинки підвішений крихітка-бог...