Зійшла комета, Господи прости! Мов гурт убивць повзе повз нас етапом. Розпущені убори і хвости, запахло спиртом, сіркою і цапом. Він - той, що креше рогом до камінь, і всюди починаεться розпуста. І входять назавжди в солодку тінь дівчата, смараґдові, мов капуста. І б'εться в бубон вогке копито, і замовляння світяться крізь писок під шапкою нічного шапіто, де акробати труться об кларисок, де криють юнок вижовклі діди... Це тіло, цю сполохану клепсидру рятуй мені. Я ждав ïï завжди, я сам ïï з вертепів ночі видру і сам ïï пораню. В кожну п'ядь ввійду, вповзу в ці брами, що розкрились. І ярмаркові діти прилетять з пекучими надрізами для крилець.