Знову, курва, радіо, телебачення, преса. Влада собі як влада: суцільні бандити. Тодішні хоч мали страх, а ці нічим не кращі.
Я заборонив би дням, щоб минали без тебе, їх підсумок жалюгідний – ти не приходиш, тебе немає вранці навіть у жодному дзеркалі, ти не приходиш опівдні з косметичкою, піхвою, підпахвою, шкірою, запахом, яблуком – що маю робити поміж полуднем і вечором?
Увечері ти не приходиш так само. Я хочу знати, що сталося. Можливо, ти йшла сюди, можливо, тебе наздогнали, напевно, зґвалтували.
Тебе не зґвалтувати не можна, так я думаю. Це все радіо, телебачення, преса. День без тебе – моя бездарна самотність. Я лежу під стелею, я минаю. Нічого ніде не сталось, тебе немає.
Кілька збройних конфліктів, пару зрадників на екрані. Долар виріс, російським рублем не торгували.