Сірі дні лягають снігом на моє печальне серце. Ранки ранять вуха сміхом і вертають жити в карцер.
Більше пташка не співає і засохли білі квіти, які мав я дарувати тобі, а тепер їх маю кудись діти.
Гей, самотня незнайомко! Мені чути, як ти плачеш. Я прийду вночі до тебе. Ти у сні мене побачиш.
Приготуй для нас вечерю і накрий на стіл до ночі. У Морфеєвій печері я розплющу тобі очі.
приспів:
Візьми мій біль! Він гіркий, як той полин. Твої рани - моя сіль. Розділи зі мною часу плин. Візьми мій біль, а я вип'ю твій до дна. Я більше не один. І ти більше не одна.
Загніздившись поміж ребер, павутину там зіткавши, біль просочується в вени і заснути тобі каже.
А я знаю, як нам можна із його лап врятуватись: треба лиш зімкнути руки і кохатись, і кохатись. І кохатись...
приспів:
Візьми мій біль! Він гіркий, як той полин. Твої рани - моя сіль. Розділи зі мною часу плин. Візьми мій біль, а я вип'ю твій до дна. Я більше не один. І ти більше не одна.