Ми всі кролики В смердючій клітці, Ми можем дихати, Не маєм, що їсти. В нас вбили бажання Рухатись далі, Бо це суперечить Суспільній моралі...
Ми всі кролики В смердючій клітці, Ми все розумієм, Не можем сказати, Вони всі великі, Розумні і гарні, І ми проживаєм У їхніх сандальках...
Не хочеш - не дихай, Боїшся - вмирай, Бо ти - тільки м'ясо, Для тебе це рай. Порубана совість, Поламаний я, Тепер тільки ми, Мовчи і вмирай.
Колись прийде момент - Ти вийдеш із клітки, Тебе понесуть, Щоб тихо прибити. А потім всім скопом Тебе будуть їсти, Бо ти - просто м'ясо З смердючої клітки.
Я не думаю, що хтось Хотів бути кращим, Всі просто хотіли Бути вверху, Щоб зверху дивитись, Як ти будеш жити З заклеєним ротом, Хотіти до них.
Бо ти - тільки кролик З смердючої клітки, З заклеєним ротом, Не маєш що їсти. Ти просто забавка В дитячих руках, Мовчи і кивай, Колись буде рай.