Микола Вороний - Легенда | Текст песни

• Тексты песен
• Микола Вороний
• Легенда

Дівчину вродливу юнак покохав;

Дорожче від неї у світі не мав.

Ой леле! у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

Ой леле! над зорі ясні.

“Тебе я кохаю. За тебе умру...

Віддам за кохання і неньку стару!”

Ой леле! і неньку стару!

Та мила його не боялась гріха:

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Ой леле! зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

“Не вірю, козаче, коханню твому...”

Ой леле! коханню твому...

“Як справді кохаєш, як вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси”.

Ой леле! живе принеси!

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

Ой леле! він десь пропадав...

І стався опівночі лютий злочин:

Мов кат, витяв серце у матері син...

Ой леле! у матері син!

І знову до милої, з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах.

Ой леле! гонив його жах!

Ось-ось добігає, не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

Ой леле! і впав на поріг...

І серденько неньчине кров’ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло...

Ой леле! воно прорекло!

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

“Мій любий, ти впав...

Чи тебе не болить?!”

Микола Вороний еще тексты