МИКОЛА ВОРОНИЙ - Інфанта | Текст песни

• Тексты песен
• МИКОЛА ВОРОНИЙ
• Інфанта

Різьблю свій сон... От ніби вчора ми

Зійшлись, — і стріча та жива.

На землю тканками прозорими

Лягли осінні дерева.



Акордами проміннострунними

День хвилював і тихо гас.

Над килимами вогнелунними

Венера кинула алмаз.



У завивалі мрійно тканому

Дрімала синя далечінь, —

І от на обрії туманному

Замиготіла ваша тінь.



Дзвінкою чорною сильветою

Вона упала на емаль,

А поза нею вуалетою

Стелився попелястий жаль.



Ви йшли як сон, як міт укоханий.

Що виринає з тьми століть.

Вітали вас — мій дух сполоханий.

Рум'яне сяйво і блакить.



Бриніли в серці домінантою

Чуття побожної хвали,

Коли величною інфантою

Ви поуз мене перейшли.



Ви усміхнулись яснозоряно

Холодним полиском очей —

І я схилився упокорено,

Діткнутий лезом двох мечей.

Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.