Має крилами весна запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках i блаватах... Сяє усмiхом примар з-поза хмар, Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крiзь блакить майорить, Довгождана, нездоланна... Ось вона — Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля — вся земля Ïй виспiвує: Осанна!
А вона, як мрiя сна чарiвна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Смiючись на пелюсках, на квiтках Променистою росою. I уже в душi моïй в сяйвi мрiй В'ються хмелем арабески, Миготять камеï, фрески, Гомонять-бринять пiснi голоснi I сплiтаються в гротески.