Відчужів за обрієм літак, Крізь сльозу душа зітхнула гірко. Все тепер в житті буде не так: Відчемхнулася від серця гілка. Не вдалось зупинити час, Як збагнути: В тім чия провина? Що тепер кордони поміж нас - Чужина взяла від мене сина. Приспів: Повертайся, сину, тут твоя земля, Небо і калина, пісня сoлов'я. Дасть вина і хліба сита чужина, Та не дасть розради для душі вона.
Знову осінь, знову листопад Ніжно гладить кетяги калини, І без тебе виростає сад, І мене питає: "Де ти, сину?" Ти його не чуєш, але знай: Все чуже колись тобі обридне, Схоче ще душа у рідний край, Тут тебе усе чекає рідне. Приспів.