Тихо осінь біжить по стерні золотій, Яворові шляхи озорились багряно, У далеких світах чую голос живий, Край веселкових мрій, чистих помислів ранніх.
Приспів: Поділля – Поділля, колиска любові, Я там народився в краю барвінковім, Стежина дитинства і юності крила, Земля материнська - Поділля – Поділля.
Через роки полину в омріяні дні, Побреду у туман черешневого цвіту. Там дитинство моє на буланім коні, Щастя птах, сизий птах розкрилився над світом.
Приспів.
Мене знов озорить заповідна земля, До Подільських джерел я вуста прикладаю, Там велика, як світ, батьківщина моя Ніжний поклик душі ясен світе – рідний краю.