Журавлями відлітали у вирій синь горизонту черпали крила а з собою у торби ховали жбани-гердани посмішок милих. Переплутались мамчині коси з сивиною, з реготом долі наостанок веселий дощик позмивав з доріг крихти болю. А Бабай із Старого міста в подарунок їм дав валізу де лежали пісні й малюнки з Божих радощів й тихих слізок. Це нічого, що ви далеко чи на захід чи схід дорога вірю я у безмежнім степу все одно вони сходяться в Бога.
Вже поїхали, ген за містом впав із гуркотом Віз Великий в небесах чумаки хрестились хай не буде цим дітям лиха. Журавлями відлітали у вирій синь горизонту черпали крила а з собою у торби ховали жбани-гердани посмішок милих.