Моя Насіківка Я згадую часто тебе, босоноге дитинство, Що пройшло в Насіківці, мальовничім селі. Де я з дідом водив на пасовисько коні, Залишаючись пасти в вечірній пітьмі.
Моє рідне село – світ дитинства казковий, Де тополі до неба й безкраї поля, Де над ставом в зажурі схилилися верби, І несе свої води до нього Мурашка ріка.
В моїм вербнім селі солов’їнії ночі, Чебреців і акацій духмяний нектар. Усе те, що забути не можу й не хочу – Це життя мого частка, безцінний мій скарб.
Як давно я не був вже у батьківській хаті. Там, де пахне дитинством усе навкруги. Де зростали зі мною дерева крислаті. Там, де кожний куточок такий дорогий.
Злетіли роки, мов пушинки кульбаби, Наче вітром обтрушений з яблуні цвіт. Лише в снах ностальгічних в той час повертаюсь, І полонять солодко мене тії сни.
Я згадую часто тебе босоноге дитинство, Що пройшло в мальовничім селі Насіківці, Що пройшло в Насіківці…