Яка ж гірка, о Господи, ця чаша,
Цей старосвітський повітовий смак -
Ці мрійники без крил, якими так
Поезія прославилася наша.
От Петька Стах, містечковий сіряк,
От Вороний, сентиментальний кваша.
О ні, Пегасові потрібна інша паша,
А то - не вивезе, загрузне неборак.
Прекрасна пластика і контур строгий,
Добірний стиль, залізна колія -
Оце твоя, Україно, дорога:
Леконт де Ліль, Хозе Ередіа,
Парнаських зір незахідне сузір'я,
Зведуть тебе на справжньє верхогір'я
Микола Зеров еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1