Ходять хмари, як хвилі, Злива ллє мов з відра. Дві вербиці, дві білі Мокнуть біля Дніпра. Шумна злива не стишить Тиху пісню мою. Спи, білява дніпряночко, | Баю-баю, баю! | (2)
Розставанням пахнуло, Як туманом з ріки. Ніби птиця, зпорхнула Біла хустка з руки. Залишив я коханій Тиху пісню мою. Спи, білява дніпряночко, | Баю-баю, баю! | (2)
Спека марить жагою, Все здається мені: Майорить за югою Наш Дніпро вдалині. Дві вербиці прикрили Тінню любу мою. Спи, білява дніпряночко, | Баю-баю, баю! | (2)