Коли заснули сині гори / Когда заснули синие горы (муз. и. ст. Анатолия Кос-Анатольского)
Ніч над Карпатами темно-крилатими Шовками тихо зліта. Серце залюблені, в мріях загублені, Жде чогось, кличе й пита.
Чом, коли заснули сині гори? Якось не до сну мені? Чом, коли на небі срібні зорі, Мрію в тишині нічній? А між синіх гір в сяйві срібних зір Бродить любов твоя. Тому, коли заснули сині гори, Не заснем ні ти, ні я.
Нічка кінчається, зірка ховається, Будеться шелест в гаю. Тільки залюбленим, в мріях загубленим, Мариться слово “люблю”.
Чом, коли заснули сині гори? Якось не до сну мені? Чом, коли на небі срібні зорі, Мрію в тишині нічній? А між синіх гір в сяйві срібних зір Бродить любов твоя. Тому, коли заснули сині гори, Не заснем ні ти, ні я.