Весь час одні слова й думки. Побачити лише б мені Цю землю на якій стою, без ворогів.
Я прапор вгору підійму, І своє військо поведу. До джерела тієї злоби я піду.
І гряне битва, гряне грім. Чи переможе цей режим? Бо революція у наших вже руках.
Але запал – це ще не все, І холод долі нас несе. Так опинилися ми у глухих кутах.
Надія, можливо, ти вже давно уся безкрила. Життя таке щасливе, і все одно воно мінливе. І я весь час питаю, чи все це було варто? Життя віддав ти небу, немов програв у карти.
Надія, можливо, ти вже давно уся безкрила. Життя таке щасливе, і все одно воно мінливе. І я весь час питаю, чи все це було варто? Життя віддав ти небу, немов програв у карти.
Я бачу дивний попіл. Це може попіл долі. Я маю дивний намір. Надміру в мене волі. Я хочу повернутись у той страшенний шторм, щоб врятувати лиш надію від усіх реформ.