Знову в твої очі дивлюсь, безмежної любові нап’юсь. Ми з тобою два береги, нас розлучили холод і сніги.
Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа.
Скажи мені, коханна, скажи, хто нам біду наворожив? Чому верба над ставом сумна? - Дві долі в нас, любов одна.
Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа. Через роки, через літа нам нагадала осінь золота, Що я не той і ти вже не та, через роки, через літа.
Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа. Через роки, через літа нам нагадала осінь золота, Що я не той і ти вже не та, через роки, через літа.