Він не став скрипалем, він тепер депутат. Я не став скрипалем, і то добре, сусіди давно уже сплять спокійно. Він не став інженером – він тепер ес-бе-у. Я не став архітектор, і дім обидва не збудували. Він не став піротехніком – тепер працює в міліції; вона не стала художником – батько рано помер, і вчитися довелося поближче; він не подався у фізику; я не доріс до науки, чи може, виріс кудись в інший бік; він став учителем, але тепер хоче знайти іншу роботу; він, як і я, письменник – хто з нас випишеться скоріше? Я не став космонавтом, а він – пожежником. Вона вступала разом із нами, як і я, не вступила, працювала на нафті, одружилася, тепер живе в Києві. Він не зміг жити в столиці, повернувся в Полтаву. Вона не змогла забути його, але змогла покинути. Він вчиться, і сподівається потрапити в аспірантуру. Він в аспірантурі, сподівається, що все минеться. Вона класний спеціаліст, за кордон не випускають, а тут немає роботи. Він живе з мамою в нашому домі на першому поверсі – єдина квартира, не перетворена на магазин чи салон, чи бюро нерухомості – куди вона вже переїде, з таким складним сином?