Ой нагнувся дуб високий Понад став; Ой по тобі жаль глубокий позістав. Жовкне, в’яне дуб високий Тут, то там, Ти далеко – світ широкий, А я... сам... Ой дивлюся, як щорана Дуб ся гне... Чи часом тобі, кохана, Жаль мене? Листя в’яне, ворон кряче, Сірі дні... Кажуть люде, що ти плачеш По мені.