"Той день" Аудіовірш моєї першої збірки [Магія слів 2013]
Передбачити щастя зуміє не кожен, Тішитись ним - "уміють усі", Втримати лиш єдиний той зможе, Який приходить до неї у сні.
Телефон вимикає й у ліжко м'яке, Думок перед сном у неї багато, Лежить тут сама, їй все не таке, Так і наступить її сон незабаром.
Повіки тяжкі повзуть беззупину, Ще одна мить й солодких вам снів, Хоча б ще на мить, хоча б на хвилину, Пригорнути її він ще раз зумів.
Тепер вона серед лісу у сукні шовковій, Крадеться тихенько мимо самотніх беріз, Блукає вона по красі винятковій, Прекрасна мов небо, хоч і на серці поріз.
Час дуже стрімко летить й сонце сідає, Ось на небосхилі всі зірки у танку, А вона все у сні, над землею літає, Шукає любов, але зовсім уже не таку.
Передбачити щастя зуміє не кожен, Тішитись ним - "уміють усі", Втримати лиш єдиний той зможе, Який приходить до неї у сні.
Силует мимо тіней промайнув непомітно, Здається це образ, який приходить у сні, На обличчі посмішка, яка так привітно, Була адресована всім, але не мені.
Образ його на сонці швидко розтанув, Не знайти їй його більше в пітьмі, Щастя пішло від її тонкого стану, А вона все кричала, повернися мені!
Раптово прокинеться, а серденько болить, Тепер ностальгією наповниться ранок, Змінити людину може навіть і мить, Головне, щоб кожен зустрів цей світанок.
Так стало відомо, що приходить той день, Коли наше щастя здається так близько, Дотягнутись не вдастя, погляньте лишень, Як вона могла упасти так низько?
Передбачити щастя зуміє не кожен, Тішитись ним - "уміють усі", Втратити лиш єдиний той зможе, Який приходить до неї у сні.
Більше не буде ні віршів, ні пісень, Лише зграйка хлопців готових до бою, Проживе все життя, але запам'ятає той день, Коли душею кохала й могла бути собою.