В Цареградi на риночку Та п'є Байда мед-горiлочку; Ой п'є Байда та не день, не два, Та й не одну нiчку, та й не годиночку; Ой п'є Байда та й кивається, Та на свого джуру поглядається: "Ой джуро ж мiй молодесенький, Та чи будеш менi вiрнесенький?" Цар турецький к ньому присилає, К собi Байду пiдмовляє: "Ой ти, Байдо, та славнесенький! Будь менi лицар та вiрнесенький, Сватай мою та й царiвночку, Будеш паном на всю Вкраїночку!" Скоро Байда теє зачуває, Турецькому царю так одмовляє: "Твоя, царю, вiра проклятая, Твоя царiвночка поганая!" Ой як крикне цар на свої гайдуки: "Вiзьмiть Байду добре в руки, Вiзьмiть Байду, iзв'яжiте, Та й за гак ребром зачепiте!" Ой висить Байда та й не день, не два, Та й не одну нiчку, та й не годиночку. Ой висить Байда та й гадає, Та на свого джуру споглядає, Та на свого джуру молодого I на свого коня вороного: "Ой джуро ж мiй молодесенький, Подай менi лучок та тугесенький, Подай менi тугий лучок I стрiлочок цiлий пучок! Ой бачу я три голубочки - Хочу я убити для його дочки. Де я мiрю - там я вцiлю, Де я важу - там я вражу!" Ой як стрiлив - да царя вцiлив, А царицю - прямо в потилицю, Його доньку - в головоньку. "Отож тобi, царю, За Байдину кару! Було тобі знати, як Байду карати, Треба було Байді голову ізтяти, Його тіло поховати, Вороним конем їздити, хлопця собі зголубити! Тобі, царю, в сирій землі гнити, Мені Байді молодому мед-горілку пити."