Чи я ж не українець, не козак? І до смачної страви не мастак? Багато я чого у світі їв, А до макітри серцем прикипів. Бо розляглися в ній на всі смаки Вареники! Вареники!
І дух в мені козацький ожива, І варить круто-мудро голова. Пузаті розлітаються думки, А в них одні жінки, одні жінки! Пливе в сметані серденько моє, І розстає, і розстає.