Переплую рік і годину, Схід і північ, задуму і сміх. І свою найдорожчу, єдину, Не відзначу від інших чужих. Мабудь стану до друзів ворожим, Буду лагідним десь у юрб, Сам на себе самого не схожим І від того цікавим собі.
Чи скінчилась ота переміна? Я у лузі - туман по коліна.
Відлюблю заспокійливу осінь, Похилюсь у зневажену суть, Зможу бачить не бачене досі, Зрозуміле зумію почуть. І, можливо з такої нагоди Запозичу у когосьходу І надію, і біль, і вигоди, І кохання чиєсь, і біду.
Чи скінчилась ота переміна? Я у лузі - туман по коліна.
Мабудь, переплутавши з кимось, До мене зоря прихилилась, І серпень, мабуть, помилково, До мене розквіт фіалково.
Чи скінчилась ота переміна? Я у лузі - туман по коліна.