Вибігаю на вулицю сіру Я стараюсь іти повільніше Я шукаю знайоме обличчя Хочу те, що знайти неможливо Я щоразу благаю у Бога Щоб зустрітись хоча б на хвилину Він нового мені не говорить Тільки: ,,Пізно, це вже неможливо,,
Покотилось серце із тіла на землю Воно наполегливо шукає тебе Порпаюсь у памяті закапелках Тільки там є ти і частина мене Я не птаха щоб до тебе летіти пізно більше вже дороги нема Ти повинен лиш одне зрозуміти Більше вже нічого не повернеш назад
Ну навіщо ти мене приручила Я без тебе сонця не бачу тепер Вір мені я цього ніяк не хотіла Я не знала, що залишу тебе Хай буде проклята та машина Що згубила щастя навіки моє Що ти доля за біду нам зробила Не карай його, а мучай мене!
Вибігаю на вулицю сіру І тікаю від своїх думок Падаю на коліна і вірю Що до тебе один лише крок Я тебе цілую у скроні Хоч і ти цього не бачиш Бог до мене простягає долоні І на небо мене забирає...