Скільки раз Пірнав я у хвилі Настільки бурхливі, Що берег далекий мені навіть не снився, Що я шкодував, що таким народився. Показать полностью.. Скільки раз Я вірив наївно, Що ця нова прірва Мене приведе до чіткого бажання Раз і назавжди покінчити з коханням
Але це вже зовсім не схоже на жарти. Знову бути не тим, ким хотілося стати І мабуть попрощатись давно уже варто Мені... Бракуватиме... ТЕБЕ...
Злітаючи у небо літаками, Шукаючи пояснення для мами, Ми намагаємося бути, Краще ніж ми є. Не знаючи куди подіти сором Ми більше мовчимо аніж говорим Але кожен з нас вірить, Що десь там щастя є. Та чи вистачить нам сили Віднайти своє?
Посеред нашого фільму Раптово, повільно Пішли надокучливі титри Як би можна як в школі З олівця знявши гумку, Віддати тобі. "Вибач, витри..." Скажи мені чесно, Невже наші весни Не повернуться більше І як це можливо, Що всього за хвилину Для серця мого важливішим Стало інше. Але знай, що Мені...Бракуватиме...ТЕБЕ...
Непостійність константи, Ми мов арестанти Шукаємо вихід назовні.
Й повітрям тюремним Наші легені До самого краю вже повні.
І ти, моя мила Залиш мої крила. У мене ж то виростуть знову.
Немає пробачень. Нема допобачень. І слів, щоб почати розмову.