Поглянь, за вікном сніг... І мрія біла із недавніх днів. І в даль летить, мов сміх, Прядиво дивне із туги і снів. Поглянь у серце, що томиться самітне І виглядає тебе із далини... В своїй скорботі воно таке привітне. Ах, повернися із срібної імли.
Подай в трепеті сну Радість побіди і очей жаги, Тугу твою кріпку І розмах, що не боїться зими. В годину тиху ти розкажи про мрію, Що каже нам кидати юний чар, І розвіває в серцях нам сніговію, Вливає в жили нам полум'яний жар.
Ми йдем під ритм душі Казковим кроком по тріюмф чи смерть, Щоби великі дні Свідчили гідно про кривавий герць. Одна шалена нас полонила доля І увінчала нашу любов, мов цвіт. Чи переможем, чи згинемо за волю, Житиме вічно порив, заклятий в міт.