Був собі Бандьора Петро сі називав, Він часто виходив з лісу, - Стадо в лісі ховав. Ой я хвора, страшно хвора, Бо люблю Петра Бандьора, Ой я хвора, страшно хвора, Бо люблю Бандьора!
Як закрутить вусом, - Враз лечу у рай! А як пригорне до серця, Хоч с хати утікай Ой я хвора, страшно хвора, Бо люблю Петра Бандьора, Ой я хвора, страшно хвора, Бо люблю Бандьора!
А як часом стане З лівої ноги, То уже всі в лісі знають,- Мерці всі вороги. Ой я хвора, страшно хвора, Бо люблю Петра Бандьора, Ой я хвора, страшно хвора, Бо люблю Бандьора!