1.Ти не один шукаєш світла вночі, ти не один побачив промінь свічі, не один ти прагнеш щастя на землі. Ти не один розлуки біль пережив, ти не один і проклинав, і любив, та не знав, що тобі так бракує Христа.
Приспів: Нехай не сходить сонце гніву твого на цій землі де і так повно сліз, і хай до прірви ще далеко іти. Зупинись! Зупинись! Бо Господь знову постукає в двері стиха і скаже: „Дитя, відчини!“ Бо Господь знову постукає в серце стиха і скаже: „Зі мною іди! Зі мною іди!“
2.Ти знав, що йдеш, але не знав, куди йти, ти ніс свій хрест, але для чого нести ще не знав, і розпач дух твій розривав. Ти так любив, та не любили тебе, і знову серце остудилось твоє, ти не знав, що у всесвіті цьому хтось любить.