Знову осінь наступила, Розпустила свої крила. І сидить дівчина мила у центральному парку. Я по листю золотому Через парк ішов додому, Перед цим купивши пива, в трохи стрьомному ларьку.
П-в) Руде волосся розвиває вітер. Замерзла дівчина-не гріє світер. Самотнім парком блукають тіні. Сидить і мріє про мартіні.
В общєм, ну привєт, мала! Хто ти є? І де була? Що цікавого розкажеш? І чому сидиш одна? Подивилась вона криво на гітару і на пиво Каже: "Хлопче, йшов би далі! Я б тоді була щаслива".
П-в) Руде волосся розвиває вітер, Замерзла дівчина-не гріє світер. Самотнім парком блукають тіні. Сидить і мріє про мартіні.
Ну чому отак буває?.. По одежі зустрічають, Роблять висновки, гадають, Що усе на світі знають. Ну і що судить про одяг?.. Сьогодні-білий, завтра-чорний, Є мартіні–на все згодна, а нема-ходи голодний!
П-в) Нехай волосся розвиває вітер. Сиди і мерзни, хай не гріє світер. Самотнім парком блукають тіні, Сиди і жди своє мартіні.