Ти знаєш, коханий, багато душі вділено комусь Даремно, не варто старань,якщо у душах темно Занадто часто - люди-метрополітени. І замість ангела в душі у них блукає демон. Такий закон і нема в нім благодаті: Люди забирають,але не вміють віддавати. На очах сльози, правда трохи гіркуваті, Коли ти на колінах, знаєш так важко встати. Після слів і вчинків збираєм результати, А із фіналів виходять лише нові старти. Так вирішує доля,так випадають карти, Як би важко не було - "вставай,якщо упав ти!" Стереотипні грати нам варто пробивати, Звісно,легше здатись - нам треба виживати!
Давай пройдемо цей шлях, як єдине ціле! Я вірю в твою душу,вона не опустіла. Нехай і розбивають нас люди-заметілі, Я буду поруч, ти - в серці, щоб там не говорили!
Ти зазирнув у душу, і знаєш моє божевілля, І знаєш сам, як піднімалась із колін я. Я звикла бути сильна, і жити без любові, А ти звик брати, не віддаючи натомість. Для тебе дівчата були як "нерухомість" Сподобалась - купив,і плювати на свідомість. Для мене хлопці були "суцільна випадковість". Мене убивали без слова "совість" І як в повісті: ти хотів бути наступний, Та почуття виявились непідкупні. Я не відступлю, я не відмовлюся від тебе, Нас звів не випадок, так веліло небо. І знаєш, зовсім не ганебно, Кричати на весь світ: "ТИ - МОЯ ПОТРЕБА"
Давай пройдемо цей шлях, як єдине ціле! Я вірю в твою душу,вона не опустіла. Нехай і розбивають нас люди-заметілі, Я буду поруч, ти - в серці, щоб там не говорили!
Давай пройдемо цей шлях разом і довіку, Давай створимо нашу спільну орбіту. Давай любов буде нашим оберегом. Ти - мій, я - твоя - і кращого не треба!!!