Чи колись ти плакала від щастя, мов дитина
Разом з ним залишившись у тихому раю
Вечір плів свою тендітну павутину, а ти
Дарувала ніжність свою
Чи переливала ти свій сміх у бистрі ріки
Чи колись займалось твоє серце від пожеж
Він був тобі таким неначе ліки
В той самий час отрутою був теж
Чи колись ти знала, що у щастя є два боки
Те, що приручити його нам не до снаги
Бо без любові люди завжди одинокі
З любов"ю ж втрачають береги
Монополія еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2