-Аеліта- (текст Т.Приймак, муз С.Присяжний ) Спало за хмарами Вранішнє марево, Сяяло-сяяло, зчезло… Зсипалось, начебто Цвітом небаченим, З неба пробачення несло. Сонячне марево Місяця чарами Вбік проганяло даремно. Місяць образився, Срібними стразами Падали сльози на землю.
Бавиться-грається небо нічне, Тиск піднімає, тримає мене. Це Аеліти віддалений диск, Це Аеліти оманливий блиск.
Така як я. Така як є. Відверта і відкрита. Ти не моя. Ти нічия. Далека Аеліта.
Поміж орбітами Снів оксамитових Душі невидимі й вільні. Плямою світла Мовчить Аеліта, П’є своє приторне зілля. Зорі гойдаються, В ніч розпускаються І замерзають під ранок. В правому боці Небесні емоції, Зліва – холодний світанок…