Недоказаний міф у забутому місті По проспектах і стінах повільно тече. Я ковтаючи дим, ти збираючи листя, Забуваємо все, пам'ятаємо все. Тільки вечір вологий, як подих останній, На долоні малює повітряний рай Щось банальне і тепле, бо справді реальне, Зашарілий такий непроявлений слайд.
Приспів: Давай я навчу тебе поганому: Купатись в вогні, водою дихати І серед зими цвісти тюльпанами, Святими до божевілля ліками. Тримати вітри, зірками гратися, Ходити по небу над туманами, В отарі видінь не розчинятися. Давай я навчу тебе поганому.
Білих клавіш пісні перелізуть на струни І навіки затягує відстань і час. Мій столичний акцент, твої теплі парфуми, У сніги, в павутину, у сяйво прикрас. Окулярами скрию таємниці дорослі, Пригорни мене міцно, моя самота. Я ковтаючи дим, ти ковтаючи сльози, Залишаємось жити в паралельних світах.