Спить небо, я нічого не бачу На блакитному фоні і нічого не чую Та якщо подумати, то нема що втрачати Нарано все накриється, я знову занудьгую Всі живемо у світі, якого не знаємо І знати не хочемо, що теж непогано Бо болить голова і від того, що бачу Хоча в інший вимір мені ще зарано
Я не бачу кольорових снів...
Навколо всі хворі на параною Співають безглузді пісні про кохання В цих піснях все сопливо, як у лікарні А кохання римується зі словом страждання Всі убогі насправді не можуть кохати Та й страждати з них теж ніхто не вміє Їх вистарчає тільки на кухонні розмови Про те, хто скільки грошей намиє А я хочу жити, щоб сонце у вікна Дівчата у двері і крила на спину Щоб п’яні жлоби не вчили батька Як йому треба робити дитину Щоб рано не треба було прикидати Скільки тобі залишилось жити І щоб навколо не було нікого Кого б захотілося матом покрити
Не втрачай свого життя ані дня Вір тільки собі – все інше маячня Не спи коли навколо кипить тусня Ти унікальний так само як і я