Життя, як вино – з роками стає міцнішим, смерть, як пиво – не актуальна через декілька днів, естетика першого завжди кричить голосніше, ідеали другої – то блакитні квіти у страшному сні.
Їхнє протистояння, як боротьба Реалу та Барселони, і хто тут сильніший, питання хронічно-відкрите, ніхто так і не вивчив ці неосяжні закони, і дарма час витрачають ті, хто досі намагаються вчити.
Сторожі одвічного музею простих істин, по черзі виходять на денні та нічні чергування, вони змінюють один одного, їдуть за місто, практикуючи свої вміння у полюванні.
Впольовують все нову і нову здобич, примножуючи кількість трофеїв у спільному музеї, той шлях, який вони разом топчуть, встелений листочками кропиви, евкаліпту та ехінацеї.
Знайомство з ними – то радість та біль. Знайомство з ними – то мабуть прозріння найвище. І хоч нам здається, що вони одне від одного за сотні миль, та насправді вони набагато ближче.