Мені здається часто,що я іду не туди, АлЕ КУди? коли добро за півкрок від біти, Під біти, розкладаю життя на фрагменти, Так важко жити і так легко в один день померти.
Когсь сьогодні не врятує швидка допомога, Я радий що живий і завдячую цим богу, Скільки було моментів коли міг піти у зорі, Але досі тут перед мікро і з рядками назовні.
Цих потягів не розєднати,так важко кохати, Залившись на самоті біля чужої хати, Коли нема підтримки і розвертаються друзі, Коли зупинки самоти,наче наче голос конфузій.
Я обіцяю що залишусь, спустившись на вище, Навіть коли далеко совість, а брехня найблище, Коли кричиш в душі, але твій голос німий, Я витерплю та не піду,чуєш брате мій!
ПРограш...
Я бачив смерть в лице, її розкутий цех, Сльзи матері які не може пробачити це, Я втритив бабу потім діда, ще з пятірку близьких, Вони далеко,але я знаю їх подих близько.
Скільки можна було терпіти, лікарі терміти, Рвали мою сутність, на частини як полюс магніту, В мені немає сенсу, тому за кілогерцом, Нестиму правду у якій залишу своє серце
Для тих хо вірить в кого ще залишилась надія, Вперед до правди адже це наша вічна стихія, Подумай скільки далі, що залишимо на світі Істину душу, або тільки своїх вчинків сміття.
Я при народженні іще міг раптово померти , Та плач дитячий мій застиг в серцебитті планети, Вбитий морально я для всіх залишивс живий, Я не пішов, і ти не підеш брате мій.