Містерія - Сльози | Текст песни

• Тексты песен
• Містерія
• Сльози

сьози
ее
вона любила сльози і чомусь серьёзно я не вірив в те що може принести нам осінь моментами все просто але так наївно в її полоні я ніколи не міг стати вільним
вона любила сльози і чомусь серьёзно я не вірив в те що може принести нам осінь моментами все просто але так наївно в її полоні я ніколи не міг стати вільним
швидко міняє осінь в хід уже пішло метро стою на роздоріжі сердце наче метроном у венах кров застигає від спогадів літа коли були у двох і рахували кожні миті що таке щастя і досі до кінця не знаю поглядів потяга застигли перони вакзалу і знаю що вже скоро ти не будеш моею хтось тебе кохатиме так як кохав тебе я крок у безодню назад уже немае сили місто бесили наче грощі в долонях касира і я бесилий перед твоїм образом сили відпусти і заміть мене сім кроків відміряй моя мила найдорожче що лишилось в мене заради тебе я готовий розбитись об небо і падати у далечинь братися напругу тільки будласко тримай сильніше мою руку
вона любила сльози і чомусь серьёзно я не вірив в те що може принести нам осінь моментами все просто але так наївно в її полоні я ніколи не міг стати вільним
вона любила сльози і чомусь серьёзно я не вірив в те що може принести нам осінь моментами все просто але так наївно в її полоні я ніколи не міг стати вільним
може в кохані заключається уся турбота у мене студія пацики мінуса робота осінь приходить несподівано у наше сердце як закрутили нас с тобою житеві колеса ти віриш в мене і це все що мені треба зараз давай кажи про все але не треба довгих пауз як Раумонд Пауст нам с тобою гратиме сьогодні тільки наші почуття уже давно в безодні шкода що тільки наші почуття давно в безодні і скільки того щастя щоб все було класно я знаю що ти не така щоб повірити в казку просто увізьми мою руку і відпусти обійнявши або залишся до світанку і піти назавжди час навпаки перевертаємо роки ти не така просто я вже не такий як ти і в цей осіній день листя впаде на порозі нас не буде але будуть ці осіні сьози
вона любила сльози і чомусь серьёзно я не вірив в те що може принести нам осінь моментами все просто але так наївно в її полоні я ніколи не міг стати вільним
вона любила сльози і чомусь серьёзно я не вірив в те що може принести нам осінь моментами все просто але так наївно в її полоні я нарешті залишився вільним



Містерія еще тексты