твоя відсутність – гормон просунутий знову нашіптує каже говорить що треба жити якимось майбутнім хоч всі мої завтра вже були вчора та він замикає кола цейтноту я знову чекаю погоди з моря а як ти? а де ти? а з ким? хто ти? гормон мовчить і про це не говорить лише обіцяє: ще трошки ще краплю і конче настане покращення повне в його майбутнє навряд чи потраплю своє майбутнє нині відловлюю та навіть як скаже що час подихати за завтра маленьке ми ще поборемось бо за хвостом своїм власним ганятись мені ще весело мені не соромно