Ось вам оповідка про маля, що звалось Кван. У Тайланді жив цей хлопчик працював він old day long рано-вранці прокидався, а лягав вже ніч була від роботи загинався хоч і був іще маля!
Ось пішов колись Гванюша через хащі до ріки, щоб дістати з дна перлини, пухли з голоду батьки та вода була холодна ше й хапали дрижаки та й перлин було не густо у ту ніч біля ріки!
Тож затямте фішку пісні, бо життя така вже річ краще в школі терти джинси, а ніж десь пірнати в ніч маєш плеєр, комп і найки і мобілку й рюкзачки, а мільйони бідних Кванів вже лежать на дні ріки!
Хоч Кван і був маленький, але багато вмів, щоденно чимсь смачненькім родину всю кормив, але ротів чимало, а з їжею -біда. Тож на десерт Кван гарний клей понюхати їм дав!
Було вже досить пізно і місяць був блідим наш Кван вертався змучений додому ,як завжди. Не зміг відмосить другу чекав той темнотиє усе було цілком приємно лиш після важко йти!
пам'ятай про долю Квана і даремно не журись, що життя твоє погане все діли на 33 у часи коли нелегко і коли кругом капкан ти згадай,що десь далеко є маля, що зветься Кван!
ти згадай,що десь далеко є маля, що зветься Кван!!!