Кожен раз, як дивлюся в свічадо, Мене сум пожирає нещадно - Я там одна, а його нема і нема... Зник коханий мій, а з ним і все моє життя й увесь світ мрій… О ні, мрії твої ще існують, ще живі. Його човен у воді, А в моїй владі допомогти. Тільки я є для нього спасінням, Для кохання твого воскресінням, Та хочу я Русалка щоб була моя.
Звільни-но з води людину, Стримую біль і гнів свій насилу. Зведи-но з світу людину, Що завадила жити немов в раю. Немов в раю…
Звільни-но з води людину, Стримую біль і гнів свій насилу. Зведи-но з світу людину, Що завадила жити немов в раю.
Стримай, стримай, стримай Обіцянку ти свою.
Вбий Івана, так, вбий Івана – Його Русалка – моя кохана! Може це вада, а може життя – вода!