Співали в травні солов’ї і я їх слухала до ранку, Збентежені думки мої лягли на землю Полісянку. І що без тебе ця весна немов загублена підкова, Немов обірвана струна мого опаленого слова.
Приспів: Земля вдягає щедре квітування І ллється пісня з небокраю. Я вірю не зів’яне цвіт кохання, Коли воно з-під серця проростає. (весь куплет – 2)
Забуду співи солов’я і радість на вітрах загине, Повір і знай без тебе я не піднімусь на верховини. Співали в травні солов’ї і я їх слухала до ранку, Збентежені думки мої лягли на землю Полісянку.